І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
2
І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
3
І винуватили Його архиєреї багато.
4
Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
5
Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат.
6
На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
7
Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
8
І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм.
9
Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
10
Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
11
Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
12
Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
13
Вони ж знов закричали: Розпни Його,
14
Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його.
15
Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його.
16
Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
17
І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець,
18
та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
20
І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його.
21
І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його.
22
І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
23
І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
24
І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
25
Була ж година третя, і розняли Його.
26
І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
27
І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
28
І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його.
29
І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
30
спаси себе й зійди з хреста.
31
Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти.
32
Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
33
Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої.
34
А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
35
І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
36
Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його.
37
Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
38
І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
39
Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий.
40
Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
41
що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
42
А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
43
прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового.
44
Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
45
А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові,
46
і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
47
Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено.
