Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2
Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3
І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.
8
І згадали слова Його,
9
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.
11
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16
Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,
20
як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.
21
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі
23
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25
І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.
28
І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.
29
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30
І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.
31
їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,
34
як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.
35
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40
І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43
І взявши, їв перед ними.
44
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45
Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48
Ви ж сьвідки сього.
49
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53
і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
