І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.
2
І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.
3
Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна.
4
Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.
5
І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.
6
І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,
7
і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.
8
Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи.
9
Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили.
10
Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш.
11
І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.
12
І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
13
І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.
14
І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.
15
Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.
16
Він же виходив у пустиню та молив ся.
17
І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.
18
І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.
19
І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.
І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
22
Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?
23
Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?
24
От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи,
24
розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.
25
І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.
26
І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні.
27
А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною.
28
І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.
29
і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.
30
І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете?
31
І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому.
32
Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.
33
Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?
34
Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ?
35
Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні.
36
Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.
37
І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.
38
А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле.
39
Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.
